Село живе, коли не сплять лелеки,
Із виріїв вертаються далеких.
Приносять діток до домівок тихих,
Нас захищають і відводять лихо.
Село живе, коли сміються діти,
Коли у травах променіють квіти,
Коли пшениці заквітчають поле,
Коли живе, працює рідна школа.
Навчальний заклад заснований у 1900 році. Незабаром в село з міста Валуйки, після закінчення жіночої гімназії, приїхала молода вчителька Яковлєва Любов Афанасіївна. Маленькі школярі та їх батьки з теплотою зустріли молоду вчительку. Здобувати знання за парти разом з дітьми сіли і дорослі. Любов Афанасіївна виховала і навчила не одне покоління проїжджан. За свою працю Яковлєва Л.А. була нагороджена ореденом Леніна, їй присвоєне звання Заслужений учитель УРСР. У після воєнні роки школа була добудована і відкрила двері для дітей різного віку. Школа стала семирічкою. В подальшому школа була восьмерічкою, девятирічкою. А з 1997 року стала середньою школою. Побудована нове приміщення школи, яке стало справжнім осередком села. За роки існування школа дала путівки в життя близько 1000 вихованцям, серед яких є: військові, юристи, економісти, інженери. вчителі, викладачі. керівники підприємств, фермери.